Пагано Франческо Маріо (Pagano) (8 грудня 1748, Бріенца – 29 жовтень 1799, Неаполь) – італійський політичний і громадський діяч, вчений-просвітитель, правознавець, філософ.
Професор Неаполітанського університету Франческо Маріо Пагано здобув популярність завдяки книзі «Політичні нариси про походження, прогрес і занепад суспільства» (1783-1785), в якій проповідував ідеї про об’єктивну закономірність історичного процесу.
Будучи переконаним республіканцем, у своїх працях, присвячених питанням права, вчений стверджував, що основним гарантом свободи людини є закон.
Після проголошення Партенопейскої республіки (1799) вчений увійшов до складу тимчасового уряду і очолив законодавчий комітет, ставши одним з розробників проекту республіканської конституції.
У червні 1799 армія Партенопейскої республіки зазнала поразки у війні з прихильниками неаполітанського короля Фердинанда IV Бурбона.
Ф.М. Пагано брав участь у переговорах з командувачем контрреволюційної армією кардиналом Фабріціо Руффо.
Договір про капітуляцію республіканців, який підписав Пагано, гарантував переможеним життя і право на безперешкодний виїзд з країни.
Однак Фердинанд IV згодом відмовився виконувати умови договору, піддавши прихильників республіки жорстоким репресіям.
Сам Франческо Маріо Пагано був страчений.
Франческо Маріо Пагано входив до складу ложі Філантропія, в якій був Вельмишановним Майстром в 1786 р.
